Synopsis - Sista meddelandet

Det här är en berättelse om fyra föräldrar som i tankarna återvänder till början av den fullskaliga invasionen för att förstå vad deras barn gick igenom då, hur det har påverkat deras liv och om de själva kunde ha gjort någonting annorlunda. För att rekonstruera händelserna lägger de ett pussel av den fragmentariska information de har, framför allt barnens meddelanden till varandra.

I början av 2022 bor de sjuttonåriga kompisarna Dasja, Liza, Sasja och Mike i Butja. De drar runt i staden och pratar förstås om risken för krig, men är lika dåligt förberedda för det som för det stundande nationella provet i historia  det vill säga inte alls.

Åtta år tidigare var Sasja med då hans hemstad nära Donetsk invaderades, men det nya hotet väcker inte hans försvarsvilja lika mycket som det skrämmer honom och väcker hemska minnen.

Istället är det Mike som drömmer om att strida. Bland föräldrarna är hans pappa den ende som har tagit värvning. Pappan har nu varit borta i flera dagar. Pojken är stolt över honom och är på jakt efter någonting lika ärofyllt.

Vid de första explosionerna stoppar Lizas föräldrar in henne i en bil och kör till Tyskland. Hon är chockad av den blixtsnabba evakueringen, men ännu mer av hennes pojkväns reaktion: Mike anklagar Liza för att ha förrått dem och gör slut. Senare, då hon kommit på plats i utlandet, kommer det till en brytning också mellan Liza och hennes bästa vän, Dasja.

Det kan verka som om Dasja, som först stannar kvar i staden, inte alls har det lika jobbigt som Liza. Men i själva verket lider hon svårt av allt som sker. Hon får en första panikattack, men berättar inte om det för sina föräldrar, som är läkare och tänker vara kvar i staden. Hon vill inte oroa dem och sluter sig.

Trots sina mardrömmar är Sasja den som handlar mest rationellt. Han försöker hjälpa Dasja med hennes psykiska problem och föreslår att de ska lämna staden tillsammans med hans föräldrar, som bestämt sig för att vänta ut de första dagarnas bilköer och panik och åka senare. Men Dasja vägrar följa med Sasja, för just under dessa fruktansvärda dagar blir hon häftigt förälskad i Mike. Först går hon hem till honom för att hjälpa till med att göra Molotovcoctails, ifall de ryska trupperna når staden. Sedan kommer hon dit igen på kvällen, ”bara för att träffas”. Vad som sedan händer är oklart.

Samma natt går ryska trupper in i staden. Dasja sover i en källare och går samtidigt igenom många nya känslor efter den sexuella debuten. Mike gör sig i ordning för att kasta Molotovcoctails på ryska stridsvagnar. Sasja försöker få honom att låta bli, men lyckas inte. Mobiltäckningen försvinner.

Efter två veckor evakueras Dasja från staden. Hon lider svårt av förlusten av sin hemstad, av de människor som stått henne nära, kanske också av sin barndom.

Fyra år senare berättar föräldrarna för varandra om vad som hänt med barnen. Mike dog den natten. Liza har varit deprimerad och gjort upprepade självmordsförsök. Dasja har eventuellt haft ett missfall, men har inte berättat något för sin mamma. Hon har återvänt till Ukraina och studerar till läkare i Kyjiv. Hon tycks helt ha anpassat sig till att leva med kriget, men precis som vid krigsutbrottet pratar hon inte med någon om hur hon mår. Sasja har studerat till ingenjör i utlandet står ”i Sverige”, men i manus är det Estland och har sedan, utan att rådgöra med sina föräldrar, tagit värvning i den ukrainska armén. Nu är han drönarpilot. Hans sista meddelande till föräldrarna är ett videoklipp från en militärdrönare som flyger över hans hemtrakter nära Donetsk. Han är på väg hem.

Останнє повідомлення синопсис

Це історія про чотирьох батьків, які повертаються думками до початку повномасштабного вторгнення і намагаються зрозуміти, що тоді сталось з їхніми дітьми, як це повпливало на їхнє життя і чи могли дорослі щось змінити. Вони складають докупи уривки інформації та повідомлень в месенджерах, щоб реконструювати події тих днів.

На початку 2022 року Даша, Ліза, Саша і Майк - сімнадцятирічні шкільні друзі, які живуть в Бучі, гуляють разом і, звісно, говорять про можливу війну, хоча готові вони до неї не більше ніж до контрольної з історії - тобто майже ніяк. Найбільш досвідченим, як у війні, так і в історії, виглядає Саша, адже він - переселенець. Вісім років тому хлопець пережив вторгнення в рідний Донецьк, однак нова загроза викликає у нього більше страху і флешбеків ніж рішучості. Натомість Майк мріє воювати. Його батько і єдиний опікун записався в тероборону і вже кілька днів відсутній вдома. Хлопець пишається батьком і прагне не менш звитяжної долі.

З першими вибухами батьки заштовхують Лізу в машину і вивозять до Німеччини. Дівчина шокована цією блискавичною евакуацією, але ще більше її приголомшує реакція її хлопця - Майка. Він звинувачує Лізу у зраді і розриває стосунки. Потім, вже в еміграції, у Лізи станеться розрив і з найкращою подругою - Дашою. Даша, яка просто залишається вдома, на перший погляд страждає найменше, але насправді дівчина глибоко переживає, все що відбувається навколо. У неї стається її перша панічна атака, однак вона не каже про це своїм батькам - вони лікарі і нікуди виїжджати не збираються, а вона не хоче їх турбувати. Дівчина закривається в собі. Саша попри страшні сни залишається найбільш раціональним - він намагається допомогти Даші в її психологічних проблемах і пропонує виїжджати разом з його батьками (які вирішили перечекати перші дні заторів і паніки і їхати трохи пізніше). Однак Даша відмовляється - саме у ці страшні дні у неї стається неочікуване пристрасне кохання з Майком. Спочатку вона приходить до нього в гості розливати коктейлі Молотова, які хлопець готує на випадок заходу російських військ у місто. А потім ще раз увечері - “просто побути разом”. Про обставини тієї зустрічі мало що відомо.

Вночі російські війська заходять в місто. Даша спить у підвалі, все ще переживаючи нові відчуття після першого сексуального досвіду. Майк готується кинути коктейль Молотова в російський танк. Саша намагається його відмовити - але безуспішно. Зв’язок зникає. Через два тижні Даша нарешті евакуюється з міста і глибоко переживає втрату - рідного міста, людей, які були близькими, і мабуть, самого дитинства.

Чотири роки потому батьки діляться між собою подальшою долею цих дітей. Майк загинув тієї ночі. Ліза четвертий рік страждає від депресії з суїцидальними епізодами. Даша, можливо, пережила викидень, але так і не поділилась з мамою своїми переживаннями. Вона повернулась до України і вчиться на лікаря в Києві. Здається, вона цілком адаптувалась до життя у війні - або так само як і в перші дні просто не говорить ні з ким про свої почуття. Майк отримав інженерну освіту у Швеції - і не порадившись з рідними вступив до лав ЗСУ. Тепер він оператор БПЛА. Його останнє повідомлення батькові - відео рідного Донецька, зняте на камеру військового дрона. Він повертається додому.